| dbo:abstract
|
- الرهبنة والرهبانية في اللغة العربية تعني التخلي عن الدنيا والزهد فيها والابتعاد عن البشر والتفرغ للعبادة. (ar)
- Mnišství (z řec. monachos, osamělý) také monasticismus či mnišský způsob života je životní styl, který podřizuje svůj život konkrétnímu cíli. V buddhismu do detailu propracovaný systém tréninku mysli zaměřený na probuzení, který zavrhl askezi, ale mniši dodržují sliby Vinaja-pitaka. V křesťanství službě Bohu, která se vyznačuje výraznou askezí a životem buďto v osamění (poustevník), nebo v relativně malém společenství podobně zaměřených druhů (sangha (buddhismus), klášter, řád). Nejstarší monastický řád vznikl pravděpodobně v džinismu nebo buddhismu někdy kolem roku 500 př. n. l.. Jelikož nelze přesně určit dobu života zakladatelů těchto dvou indických náboženství, není zcela jasné, kterému z nich připadá prvenství v založení prvního mnišského společenství na světě. (cs)
- Das Mönchtum ist die Gesamtheit der von Mönchen und Nonnen praktizierten geistlich geprägten Lebensformen. Das Mönchtum kann definiert werden als Absonderung von der Form der Religionsausübung, die für die Mehrheit der Mitglieder einer Glaubensgemeinschaft typisch ist, und Übernahme eines durch Askese und Gebet geprägten Lebensstils. Das Mönchtum existiert in verschiedenen Religionen, so vor allem im Buddhismus und im Christentum, ferner im Hinduismus und im Daoismus. Die Ziele eines monastischen (mönchischen) Lebens können variieren: religiöse Vollkommenheit, mystisches Streben nach der diesseitigen Vereinigung mit der Gottheit, Erreichen der vollkommenen inneren Leere mit der unmittelbaren Erfahrung einer göttlichen transzendenten Realität, die die gewöhnliche Erkenntnisfähigkeit des Menschen übersteigt. (de)
- monaĥismo (el la greka monakos, ulo soleca) estas maniero vivi sian religiecon, karaterizita per kelkaj rezignoj al teraj interesoj (= mondumaĵoj), por sin dediĉi plikomplete al la aspekto spirita kuntrenante kaj modlante tutan sian ekziston. Diversaj religioj burĝonis el si monaĥajn movadojn: Budhismo, Kristanismo, Hinduismo, Ĝajnismo, Taoismo, ankaŭ se ilia pensmaniero ne malmulte diferencas unu de la alia. (eo)
- Monakotza (grekerazko μοναχός, monakos, "bakarti" hitzetik) edo lekaidetza pertsona edo talde batek erlijio arrazoiengatik edo filosofiaz eta espiritualtasunez daraman bizimodu aszetikoari deritzo. Monakotzan bizi diren gizonezkoak monakoak edo monjeak dira eta mojak emakumeak. Otoitza, meditazioa, gizartetik at bizitzea edo gizartearekin harreman mugatuak izatea, kastitatea eta taldearen baitan elkarbizitza izaten dira beren ezaugarri nagusiak, aurrez egindako boto eta promesari jarraiki. Nolanahi ere, monakotzaren xede nagusiak bi dira: alde batetik, jainkotasunarekin bat egitea, eta purifikazioa, bekatuak eta grinak garbituz. Antzinatik ezagutzen den monakotza-era zaharrena budismoaren baitan garatu zen duela bost mila bat urte. zenbaitetan ere monakotzarako joera izan da, hala nola estoikoen artean. Geroztik erlijio nagusi guztietan izan dira monakotzan bizi izan ziren pertsonak, bereziki kristautasunean eta budismoan zabaldu bada ere. Bi aldaera ditu monakotzak: guztiz bakarrik bizi diren eremutar eta anakoretak eta elkabizitza egiten dute zenobitak, monasterioetan bizi direnak; antzinean eremutarrak monakotza-eredu izan baziren ere, egun monakotza-eredu nagusia elkarrekin bizi diren pertsonen komunitatea izaten da. (eu)
- El monacato (del griego monachos, «persona solitaria») es la adopción de un estilo de vida más o menos ascético dedicado a una religión y sujeto a determinadas reglas en común. En varias religiones se encuentran formas de vida monásticas, aunque sus características varían enormemente, entre ellas: hinduismo, budismo, Jainismo, taoísmo, sintoísmo, cristianismo, etc. Al miembro de una comunidad que lleva una vida monástica se lo denomina monje o monja. Se rigen por las reglas características de la orden religiosa a la que pertenecen y llevan una vida de oración y contemplación. Algunos viven como ermitaños y otros en comunidad, a la que se llama monasterio. (es)
- Monasticism (from Ancient Greek μοναχός, monakhos, from μόνος, monos, 'alone'), also referred to as monachism, or monkhood, is a religious way of life in which one renounces worldly pursuits to devote oneself fully to spiritual work. Monastic life plays an important role in many Christian churches, especially in the Catholic and Orthodox traditions as well as in other faiths such as Buddhism, Hinduism and Jainism. In other religions monasticism is criticized and not practiced, as in Islam and Zoroastrianism, or plays a marginal role, as in modern Judaism.Many monastics live in abbeys, convents, monasteries or priories to separate themselves from the secular world, unless they are in mendicant or missionary orders. (en)
- Monastisisme (dari kata Yunani, μοναχός, monakos, dari akar kata μονός, Monos, sendiri) atau Kerahiban, cara hidup religius yang dijalani seseorang dengan cara menafikan urusan-urusan duniawi agar dapat sepenuhnya membaktikan hidup bagi karya kerohanian. Banyak agama yang memiliki unsur-unsur monastisisme, antara lain agama Buddha, agama Kristen, agama Hindu, dan agama Jaina, meskipun wujudnya berbeda-beda. Orang-orang yang menjalani praktik monastisisme biasanya disebut biksu, biarawan, rahib, bruder, frater, atau "saudara" jika berjenis kelamin laki-laki, dan disebut biksuni, biarawati, rubiah, suster, atau "saudari" jika berjenis kelamin perempuan. (in)
- Le monachisme est l'état et le mode de vie de personnes qui ont prononcé des vœux religieux et font partie d’un ordre dont les membres vivent sous une règle commune, séparés du monde. Cela concerne les moines, au masculin, et les moniales, au féminin. Le mot vient du grec ancien monos qui signifie « solitaire » et plus particulièrement « célibataire ». La première institution connue du monachisme est celle du bouddhisme theravada, il y a vingt-cinq siècles. Dans le bouddhisme, le monachisme est l'un des trois refuges, particulièrement propice à la méditation qui constitue le cœur de la pratique. Dans le christianisme, selon la tradition, le monachisme apparaît autour de Pacôme le Grand, vers 329 en Égypte, à proximité de Nag Hammadi. Avec la persécution de Dioclétien en 306, nombreux avaient été les Alexandrins à se réfugier dans le désert. Même si elle diffère nettement de la vision chrétienne du monachisme, l'Égypte ancienne connut une tradition de reclus (« katochoi ») autour du temple de Sérapis. La naissance du monachisme chrétien en Égypte se situerait donc dans la continuité d'une tradition locale d'ascèse. Selon Philon d'Alexandrie, les Therapeutae seraient les précurseurs des premiers ordres monastiques chrétiens. Entre Jérusalem et la mer Morte, Chariton le Confesseur introduit le tout premier monachisme du désert de Judée au début du IVe siècle, à l'origine de trois monastères (ou laures). À la fin du Ve siècle, Sabas le Sanctifié fonde la Grande Laure ou monastère de Mar Saba. En Islam, le monachisme est interdit par un hadith de Mahomet à l'authenticité discutée, ce qui a permis l'émergence de confréries soufies. (fr)
- 수도주의(修道主義, monasticism)란 자신의 모든 생을 종교적 영적 활동에만 쏟는 종교행위다. 수도주의는 기독교, 특히 천주교와 정교 전통에서 중요하다. 그러나 기독교 외의 종교에서도 수도주의는 관찰되며, 특히 불교나 힌두교, 자이나교 같은 인도 계통 종교가 그러하다. 한편 이슬람교나 조로아스터교처럼 수도주의를 비난, 배척하는 종교도 있고, 유대교처럼 제한적인 역할에만 머무는 종교도 있다. 수도주의에 서원하여 출가한 종교인을 남자의 경우 수도사, 승려라고 하고, 여성의 경우 수녀, 여승이라고 한다. 출가자들은 속세에서 멀리 떨어진 오지에 수도원을 짓고 격리 생활을 한다. (ko)
- Il monachesimo (in greco antico: μοναχός, monachós, «persona solitaria») è un fenomeno caratterizzato da alcune rinunce agli interessi mondani per dedicarsi nel modo più completo alla propria spiritualità. Fonda le sue radici in oriente e in seguito in occidente. Molte religioni hanno creato elementi monastici: cristianesimo, induismo, buddhismo, giainismo, taoismo. (it)
- De monastiek is een religieuze levenswijze waarin men afziet van wereldse bezigheden en zich volledig wijdt aan spiritueel werk. Monastiek speelt vooral een rol in rooms-katholieke en oosterse kerken. Ook in religies als het boeddhisme en het hindoeïsme komt het voor. In de monastiek worden mannen monniken genoemd en vrouwen monialen, nonnen of (meest gebruikelijk) zusters. (nl)
- Monastycyzm (z łac. monasticus, od gr. monastērion - cela pustelnika, z monachos - samotny) – forma życia religijnego, której podstawą jest życie, zgodne z regułą zakonną, we wspólnocie zakonnej (klasztor); w chrześcijaństwie, a także m.in. w religiach pogańskich (westalki), w judaizmie (qumrańczycy), w buddyzmie (sangha) i in. Monastycyzm ma na celu kult religijny - służbę Bogu czy dążenie do samorealizacji przez czystość duchową, ubóstwo, umartwianie się, modlitwę, kontemplację lub medytację. (pl)
- Monasticism är en sammanfattande benämning på sådant som rör eremit- och klosterrörelsen, till exempel monastisk spiritualitet. Med monastisk teologi menar man den form av teologi som bedrevs under medeltiden av benediktiner, cistercienser och kartusianer och som nådde sin höjdpunkt med Bernhard av Clairvaux. Den monastiska teologin hade ett uppbyggligt syfte och bestod i utläggningar av Bibeln, av kyrkofäderna och liturgin. Den står i motsats till den mer spekulativa och ifrågasättande skolastiska teologin, se skolastik. (sv)
- Monasticismo ou monaquismo (do grego monachos, uma pessoa solitária) é a prática da abdicação dos objetivos comuns dos homens em prol da prática religiosa. Embora usando expressões diferentes, várias religiões têm elementos monásticos: budismo, cristianismo, hinduísmo, taoismo e jainismo. Assim, os indivíduos que praticam o monasticismo são classificados como monges (no caso dos homens) e monjas (no caso das mulheres). Ambos podem ser referidos como monásticos e, por norma, vivem na chamada clausura monástica. (pt)
- 独身修行主义或修道主义（英語：Monasticism，来自希臘語：μοναχός，羅馬化：monachos，意爲独身），指西方宗教传统中的主张、制度或活動，其主要是透過祈禱、冥想、節食與禁欲等方式讓信徒脫離世俗生活，而在精神上更趨近符其信仰的理想或接近神的旨意。 (zh)
- Мона́шество (монахи, монастыри — от греч. μόνος — один, одинокий, μονάζειν — быть одному, жить уединённо, μοναχός, μοναστής — живущий уединённо, μοναστήριον — уединённое жилище). Термин монашество применяется не только к отдельным лицам, но и к сообществам, обрекающим себя на безбрачие и отречение от всех благ мира, подчиняющимся обычно определённому уставу и имеющим своей целью служение идеалам, достижимым лишь путём самоотречения и удаления от мира. Монашеский путь занимает центральное место в буддизме и джайнизме. С монашеского устава начинается буддийский канон Типитака. Идея обособления, осуществляемого в тех или иных формах, встречается как в древнем иудаизме (например, библейские назореи и пророки, такие как Илия и Иоанн Креститель), так и в других религиях: в египетском культе Сераписа и в греческой философии (например, в неоплатонизме). В Библии само греческое слово «монах» не встречается. Есть версия, что возможно впервые с монашеским образом жизни греки познакомились после походов Александра Македонского, со времён существования греко-индийских царств. Одним из первых упоминаний о греческих монахах является сообщение в Махавамсе о том, что во времена правления Менандра I (II в. до н. э.) греческий (йона) глава монахов-буддистов по имени Махадхармаракшита вместе с тридцатью тысячами буддистов из «греческого города Александрия» (вероятно, имеется в виду Александрия Кавказская) посетил освящение великой ступы в Анурадхапуре (Шри-Ланка). (ru)
- Черне́цтво — частина (т. зв. чорного) духовенства, складається з ченців, черниць або монахів, монахинь (грец. монахос — самітник). Це особи, які, відмовившись від світського життя, перебувають у спеціальних гуртожитках, монастирях, скитах-лаврах або в цілковитому усамітненні. Вони посвячуються на службу Богові, прагнучи до досконалості життя і віддаючися молитві та покаянню, а ради нього також служінню ближнім, виконуючи діла милосердя (сиротинці, школи, шпиталі й взагалі опіка над хворими, доми для старших осіб, пастирськеслужіння тих ченців, які приймають свячення). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الرهبنة والرهبانية في اللغة العربية تعني التخلي عن الدنيا والزهد فيها والابتعاد عن البشر والتفرغ للعبادة. (ar)
- monaĥismo (el la greka monakos, ulo soleca) estas maniero vivi sian religiecon, karaterizita per kelkaj rezignoj al teraj interesoj (= mondumaĵoj), por sin dediĉi plikomplete al la aspekto spirita kuntrenante kaj modlante tutan sian ekziston. Diversaj religioj burĝonis el si monaĥajn movadojn: Budhismo, Kristanismo, Hinduismo, Ĝajnismo, Taoismo, ankaŭ se ilia pensmaniero ne malmulte diferencas unu de la alia. (eo)
- Monasticism (from Ancient Greek μοναχός, monakhos, from μόνος, monos, 'alone'), also referred to as monachism, or monkhood, is a religious way of life in which one renounces worldly pursuits to devote oneself fully to spiritual work. Monastic life plays an important role in many Christian churches, especially in the Catholic and Orthodox traditions as well as in other faiths such as Buddhism, Hinduism and Jainism. In other religions monasticism is criticized and not practiced, as in Islam and Zoroastrianism, or plays a marginal role, as in modern Judaism.Many monastics live in abbeys, convents, monasteries or priories to separate themselves from the secular world, unless they are in mendicant or missionary orders. (en)
- 수도주의(修道主義, monasticism)란 자신의 모든 생을 종교적 영적 활동에만 쏟는 종교행위다. 수도주의는 기독교, 특히 천주교와 정교 전통에서 중요하다. 그러나 기독교 외의 종교에서도 수도주의는 관찰되며, 특히 불교나 힌두교, 자이나교 같은 인도 계통 종교가 그러하다. 한편 이슬람교나 조로아스터교처럼 수도주의를 비난, 배척하는 종교도 있고, 유대교처럼 제한적인 역할에만 머무는 종교도 있다. 수도주의에 서원하여 출가한 종교인을 남자의 경우 수도사, 승려라고 하고, 여성의 경우 수녀, 여승이라고 한다. 출가자들은 속세에서 멀리 떨어진 오지에 수도원을 짓고 격리 생활을 한다. (ko)
- Il monachesimo (in greco antico: μοναχός, monachós, «persona solitaria») è un fenomeno caratterizzato da alcune rinunce agli interessi mondani per dedicarsi nel modo più completo alla propria spiritualità. Fonda le sue radici in oriente e in seguito in occidente. Molte religioni hanno creato elementi monastici: cristianesimo, induismo, buddhismo, giainismo, taoismo. (it)
- De monastiek is een religieuze levenswijze waarin men afziet van wereldse bezigheden en zich volledig wijdt aan spiritueel werk. Monastiek speelt vooral een rol in rooms-katholieke en oosterse kerken. Ook in religies als het boeddhisme en het hindoeïsme komt het voor. In de monastiek worden mannen monniken genoemd en vrouwen monialen, nonnen of (meest gebruikelijk) zusters. (nl)
- Monastycyzm (z łac. monasticus, od gr. monastērion - cela pustelnika, z monachos - samotny) – forma życia religijnego, której podstawą jest życie, zgodne z regułą zakonną, we wspólnocie zakonnej (klasztor); w chrześcijaństwie, a także m.in. w religiach pogańskich (westalki), w judaizmie (qumrańczycy), w buddyzmie (sangha) i in. Monastycyzm ma na celu kult religijny - służbę Bogu czy dążenie do samorealizacji przez czystość duchową, ubóstwo, umartwianie się, modlitwę, kontemplację lub medytację. (pl)
- Monasticism är en sammanfattande benämning på sådant som rör eremit- och klosterrörelsen, till exempel monastisk spiritualitet. Med monastisk teologi menar man den form av teologi som bedrevs under medeltiden av benediktiner, cistercienser och kartusianer och som nådde sin höjdpunkt med Bernhard av Clairvaux. Den monastiska teologin hade ett uppbyggligt syfte och bestod i utläggningar av Bibeln, av kyrkofäderna och liturgin. Den står i motsats till den mer spekulativa och ifrågasättande skolastiska teologin, se skolastik. (sv)
- Monasticismo ou monaquismo (do grego monachos, uma pessoa solitária) é a prática da abdicação dos objetivos comuns dos homens em prol da prática religiosa. Embora usando expressões diferentes, várias religiões têm elementos monásticos: budismo, cristianismo, hinduísmo, taoismo e jainismo. Assim, os indivíduos que praticam o monasticismo são classificados como monges (no caso dos homens) e monjas (no caso das mulheres). Ambos podem ser referidos como monásticos e, por norma, vivem na chamada clausura monástica. (pt)
- 独身修行主义或修道主义（英語：Monasticism，来自希臘語：μοναχός，羅馬化：monachos，意爲独身），指西方宗教传统中的主张、制度或活動，其主要是透過祈禱、冥想、節食與禁欲等方式讓信徒脫離世俗生活，而在精神上更趨近符其信仰的理想或接近神的旨意。 (zh)
- Черне́цтво — частина (т. зв. чорного) духовенства, складається з ченців, черниць або монахів, монахинь (грец. монахос — самітник). Це особи, які, відмовившись від світського життя, перебувають у спеціальних гуртожитках, монастирях, скитах-лаврах або в цілковитому усамітненні. Вони посвячуються на службу Богові, прагнучи до досконалості життя і віддаючися молитві та покаянню, а ради нього також служінню ближнім, виконуючи діла милосердя (сиротинці, школи, шпиталі й взагалі опіка над хворими, доми для старших осіб, пастирськеслужіння тих ченців, які приймають свячення). (uk)
- Mnišství (z řec. monachos, osamělý) také monasticismus či mnišský způsob života je životní styl, který podřizuje svůj život konkrétnímu cíli. V buddhismu do detailu propracovaný systém tréninku mysli zaměřený na probuzení, který zavrhl askezi, ale mniši dodržují sliby Vinaja-pitaka. V křesťanství službě Bohu, která se vyznačuje výraznou askezí a životem buďto v osamění (poustevník), nebo v relativně malém společenství podobně zaměřených druhů (sangha (buddhismus), klášter, řád). (cs)
- Das Mönchtum ist die Gesamtheit der von Mönchen und Nonnen praktizierten geistlich geprägten Lebensformen. Das Mönchtum kann definiert werden als Absonderung von der Form der Religionsausübung, die für die Mehrheit der Mitglieder einer Glaubensgemeinschaft typisch ist, und Übernahme eines durch Askese und Gebet geprägten Lebensstils. Das Mönchtum existiert in verschiedenen Religionen, so vor allem im Buddhismus und im Christentum, ferner im Hinduismus und im Daoismus. Die Ziele eines monastischen (mönchischen) Lebens können variieren: religiöse Vollkommenheit, mystisches Streben nach der diesseitigen Vereinigung mit der Gottheit, Erreichen der vollkommenen inneren Leere mit der unmittelbaren Erfahrung einer göttlichen transzendenten Realität, die die gewöhnliche Erkenntnisfähigkeit des Men (de)
- El monacato (del griego monachos, «persona solitaria») es la adopción de un estilo de vida más o menos ascético dedicado a una religión y sujeto a determinadas reglas en común. En varias religiones se encuentran formas de vida monásticas, aunque sus características varían enormemente, entre ellas: hinduismo, budismo, Jainismo, taoísmo, sintoísmo, cristianismo, etc. (es)
- Monakotza (grekerazko μοναχός, monakos, "bakarti" hitzetik) edo lekaidetza pertsona edo talde batek erlijio arrazoiengatik edo filosofiaz eta espiritualtasunez daraman bizimodu aszetikoari deritzo. Monakotzan bizi diren gizonezkoak monakoak edo monjeak dira eta mojak emakumeak. Otoitza, meditazioa, gizartetik at bizitzea edo gizartearekin harreman mugatuak izatea, kastitatea eta taldearen baitan elkarbizitza izaten dira beren ezaugarri nagusiak, aurrez egindako boto eta promesari jarraiki. Nolanahi ere, monakotzaren xede nagusiak bi dira: alde batetik, jainkotasunarekin bat egitea, eta purifikazioa, bekatuak eta grinak garbituz. (eu)
- Le monachisme est l'état et le mode de vie de personnes qui ont prononcé des vœux religieux et font partie d’un ordre dont les membres vivent sous une règle commune, séparés du monde. Cela concerne les moines, au masculin, et les moniales, au féminin. Le mot vient du grec ancien monos qui signifie « solitaire » et plus particulièrement « célibataire ». La première institution connue du monachisme est celle du bouddhisme theravada, il y a vingt-cinq siècles. Dans le bouddhisme, le monachisme est l'un des trois refuges, particulièrement propice à la méditation qui constitue le cœur de la pratique. (fr)
- Monastisisme (dari kata Yunani, μοναχός, monakos, dari akar kata μονός, Monos, sendiri) atau Kerahiban, cara hidup religius yang dijalani seseorang dengan cara menafikan urusan-urusan duniawi agar dapat sepenuhnya membaktikan hidup bagi karya kerohanian. (in)
- Мона́шество (монахи, монастыри — от греч. μόνος — один, одинокий, μονάζειν — быть одному, жить уединённо, μοναχός, μοναστής — живущий уединённо, μοναστήριον — уединённое жилище). Термин монашество применяется не только к отдельным лицам, но и к сообществам, обрекающим себя на безбрачие и отречение от всех благ мира, подчиняющимся обычно определённому уставу и имеющим своей целью служение идеалам, достижимым лишь путём самоотречения и удаления от мира. Монашеский путь занимает центральное место в буддизме и джайнизме. С монашеского устава начинается буддийский канон Типитака. Идея обособления, осуществляемого в тех или иных формах, встречается как в древнем иудаизме (например, библейские назореи и пророки, такие как Илия и Иоанн Креститель), так и в других религиях: в египетском культе Сера (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
