| dbo:abstract
|
- Die Lieder der Grenzkrieger (albanisch Këngë Kreshnikësh oder Cikli i Kreshnikëve) sind ein Teil des Zyklus der traditionellen albanischen epischen Lieder. Mündlich von Barden überliefert, fanden sie im 17. oder 18. Jahrhundert ihre endgültige Fassung. Die Lieder wurden zum ersten Mal Anfang des 20. Jahrhunderts von den Franziskanern Shtjefën Gjeçovi und niedergeschrieben. Palaj war wohl der erste, als er sie 1937 auf Albanisch publizierte. Robert Elsie übersetzte sie 2004 als Erster ins Englische. Die traditionellen albanischen Barden, die die Lieder auswendig vortragen, gehören zu den letzten dieser Art im modernen Europa. (de)
- The Kângë Kreshnikësh ("Songs of Heroes") are the traditional songs of the heroic non-historical cycle of Albanian epic poetry (Albanian: Cikli i Kreshnikëve or Eposi i Kreshnikëve). They are the product of Albanian culture and folklore orally transmitted down the generations by the Albanian rhapsodes (lahutarë) who perform them singing to the accompaniment of the lahutë (some singers use alternatively the çifteli). The Albanian traditional singing of epic verse from memory is one of the last survival of its kind in modern Europe. The poems of the cycle belong to the heroic genre, reflecting the legends that portray and glorify the heroic deeds of the warriors of indefinable old times. The epic poetry about past warriors is an Indo-European tradition shared with South Slavs, but also with other heroic cultures such as those of early Greece, classical India, early medieval England and medieval Germany. The songs were first time collected in written form in the first decades of the 20th centuries by the Franciscan priests Shtjefën Gjeçovi, Bernardin Palaj and Donat Kurti. Palaj and Kurti were eventually the first to publish a collection of the cycle in 1937, consisting of 34 epic songs containing 8,199 verses in Albanian. Important research was carried out by foreign scholars like Maximilian Lambertz, , and especially Milman Parry and Albert Lord in the 1930s. Lord's remarkable collection of over 100 songs containing about 25,000 verses is now preserved in the Milman Parry Collection at Harvard University. A considerable amount of work has been done in the last decades. Led for many years by Anton Çeta and Qemal Haxhihasani, Albanologists published multiple volumes on epic, with research carried out by scholars like Rrustem Berisha, Anton Nikë Berisha, and . Until the beginning of the 21st century, there have been collected about half a million verses of the cycle (a number that also includes variations of the songs). 23 songs containing 6,165 verses from the collection of Palaj and Kurti were translated into English by Robert Elsie and , who in 2004 published them in the book Songs of the Frontier Warriors (Këngë Kreshnikësh). In 2021 Nicola Scaldaferri and his collaborators Victor Friedman, John Kolsti and Zymer U. Neziri published Wild Songs, Sweet Songs: The Albanian Epic in the Collections of Milman Parry and Albert B. Lord. Providing a complete catalogue of Albanian texts and recordings collected by Parry and Lord with a selection of twelve of the most remarkable songs in Albanian including the English translations, the book represents an authoritative guide to one of the most important collections of Balkan folk epic in existence. (en)
- Алба́нские пе́сни передовы́х во́инов (алб. Këngë Kreshnikësh or Cikli i Kreshnikëve) ― часть традиционного цикла албанской народной поэзии. Тексты песен получили свои чёткие очертания в XVII и XVIII веках и передавались в устной форме албанскими бардами. Впервые зафиксированы в письменном виде в первой половине XX века францисканскими монахами Штефаном Гечови и Бернардином Палаем. Палай в итоге стал первым, кто опубликовал их в Албании в 1937 году. Традиция исполнения бардами песен по памяти в современной Европе по-прежнему живёт лишь в Албании. (ru)
- Пісні про албанських воїнів — народні епічні пісні Албанії, які переважно супроводжуються грою на лютні. Твори схожі на героїчні легенди. Вони є найважливішими художніми здобутками албанської духовної культури. Албанські пісні про воїнів це не тільки поетичне відлуння деяких шарів суспільного життя (прибл. VI—VIII століть), але й поетичне бачення декількох багатовікових міжетнічних конфліктів, іллірійсько-албанських кривавих конфліктів з південними слов'янами в Іллірії (Балкани). З моменту прибуття і до XIV століття, особливо в XIII—XIV століттях, цей конфлікт загострюється і розширюється, як говорить історик А.Буда (1986), під час зміцнення центральної сербської феодальної влади династії Неманьїч. Навіть німецький епіколог М. Ламберц (1958), мер погоджується, що ці пісні «походять від часів слов'янського вторгнення в Нижній Дунай на Балкани і досі зберігають пам'ять про старі війни іллірійців або албанців проти слов'ян, що воювали близько 700—800 років». Ці пісні є одними із останніх активних епізодів епосу в Європі на початку другого тисячоліття і займають своє видатне місце на світовій епічній арені. У сьогоднішній Албанії є багато районів, де співається епос. Вважається, що він присутній в таких областях, як Малезія Е Мадхе, Дукагжин, Хас і багатьох інших районах. На території Албанії, відомий етнічний цикл в таких районах як Косово, Пече, Джяковіца, Призрен, Дечані, Ораховац тощо. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Lieder der Grenzkrieger (albanisch Këngë Kreshnikësh oder Cikli i Kreshnikëve) sind ein Teil des Zyklus der traditionellen albanischen epischen Lieder. Mündlich von Barden überliefert, fanden sie im 17. oder 18. Jahrhundert ihre endgültige Fassung. Die Lieder wurden zum ersten Mal Anfang des 20. Jahrhunderts von den Franziskanern Shtjefën Gjeçovi und niedergeschrieben. Palaj war wohl der erste, als er sie 1937 auf Albanisch publizierte. Robert Elsie übersetzte sie 2004 als Erster ins Englische. Die traditionellen albanischen Barden, die die Lieder auswendig vortragen, gehören zu den letzten dieser Art im modernen Europa. (de)
- Алба́нские пе́сни передовы́х во́инов (алб. Këngë Kreshnikësh or Cikli i Kreshnikëve) ― часть традиционного цикла албанской народной поэзии. Тексты песен получили свои чёткие очертания в XVII и XVIII веках и передавались в устной форме албанскими бардами. Впервые зафиксированы в письменном виде в первой половине XX века францисканскими монахами Штефаном Гечови и Бернардином Палаем. Палай в итоге стал первым, кто опубликовал их в Албании в 1937 году. Традиция исполнения бардами песен по памяти в современной Европе по-прежнему живёт лишь в Албании. (ru)
- The Kângë Kreshnikësh ("Songs of Heroes") are the traditional songs of the heroic non-historical cycle of Albanian epic poetry (Albanian: Cikli i Kreshnikëve or Eposi i Kreshnikëve). They are the product of Albanian culture and folklore orally transmitted down the generations by the Albanian rhapsodes (lahutarë) who perform them singing to the accompaniment of the lahutë (some singers use alternatively the çifteli). The Albanian traditional singing of epic verse from memory is one of the last survival of its kind in modern Europe. The poems of the cycle belong to the heroic genre, reflecting the legends that portray and glorify the heroic deeds of the warriors of indefinable old times. The epic poetry about past warriors is an Indo-European tradition shared with South Slavs, but also with (en)
- Пісні про албанських воїнів — народні епічні пісні Албанії, які переважно супроводжуються грою на лютні. Твори схожі на героїчні легенди. Вони є найважливішими художніми здобутками албанської духовної культури. Албанські пісні про воїнів це не тільки поетичне відлуння деяких шарів суспільного життя (прибл. VI—VIII століть), але й поетичне бачення декількох багатовікових міжетнічних конфліктів, іллірійсько-албанських кривавих конфліктів з південними слов'янами в Іллірії (Балкани). З моменту прибуття і до XIV століття, особливо в XIII—XIV століттях, цей конфлікт загострюється і розширюється, як говорить історик А.Буда (1986), під час зміцнення центральної сербської феодальної влади династії Неманьїч. Навіть німецький епіколог М. Ламберц (1958), мер погоджується, що ці пісні «походять від час (uk)
|
